Київ, літо, дитинство. Ми з мамою збираємось у гості. Улюблена жовта спідниця. Дитячі коліна у зеленці.
Мишко живе у сусідньому під’їзді. В нього є діафільми, кличе після прогулянки їх дивитися. Мама не дозволяє. Обід і спати. Ех, життя несправедливе.
Оленка живе на першому поверсі нашого будинку. Квартира з довгим коридором і сходинками в ньому. Сходинки в квартирі – це кайф. Справжні ляльки Барбі. Одна з крилами, які роблять мильні пузирі. Про що ще можна мріяти..? Ех. Дитяча заздрість.
Магазин іграшок «Казка». Радісне передчуття. Сьогодні ж навіть не мій день народження!
Барбі. Справжня. На ній рожева сукня та рожеві туфлі. Життя прекрасне.
Школа. Запах мастики та старих книжок. Хлопчик Саша, старшокласник. Зелені очі. Сердце б‘ється трошки швидше, коли він проходить повз.
Шкільна столова. Булочки з корицею. Магнітофон в кутку на полиці. Музика на перервах.
Двір за школою. Перша цигарка в житті. Бридко і трошки нудить. Почуваюсь крутою і дорослою.
Перший курс універу. Долоні пітніють від хвилювання. Нові люди, нові друзі. Попереду ще все життя.
Перший день роботи. Великий офіс на Богдана Хмельницького. Великі дяді і тьоті навкруги, а тобі наче знову 10.
Михайлівська площа. До мене під‘їзжає червона машина. Скло опускається вниз. Симпатичний хлопець. Щось трошки пихате є в його сірих та гарних очах.
Весілля. Гарні сірі очі, вже мого чоловіка, дивляться на мене с захопленням. Пишне плаття, незручні туфлі. Щаслива.
Передостанній день зими. Втомлена та переповнена ніжністю. Поруч сопе маленький хлопчик. Наш хлопчик.
24 лютого. 4:30 ранку. Липке і бридке відчуття страху. Сонна дитина, яка не розуміє, що відбувається.
Довга дорога, ніч без сну. Гори, багато снігу. Улюблені Карпати, зараз чужі та холодні.
Машина. Прощання з коханим. Не назавжди. Не назавжди? Найважливіші слова і обійми наостанок.
4,5 місяці як в тумані.
Львів. Чоловік. Його волосся сильно відросло. Хвилясте. Майже забуте відчуття дотику його сильних рук. Сльози щастя. Мої. Його.
Літо. Київ. Найкраще місто на землі. Все життя ще попереду..?
